A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Ворожбянська міська рада
Білопільський р-н, Сумська обл.

Історія міста

 

Історична довідка

Ворожба – місто районного підпорядкування. Розташоване на лівому березі річки Вир, за п’ять кілометрів на північний захід від райцентру. Ворожба – один з найбільших транспортних вузлів регіону, тут розташована залізнична станція Південно-Західної за­лізниці, че­рез місто проходить автошлях Суми–Новгород-Сівер­­ський. Терито­рія міської ради становить 4039 га. Населення – 7,0 тис. осіб.

Місто занесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лип­ня 2001 року №878.

Перші відомості про заселення території, на якій розташована сучасна Ворожба, належать до 1665 року, коли поблизу річки Вир (притоки Сейму) пере­селенцями з Правобережної України була за­сно­ва­на слобода Ворожба. Саме від цієї дати місто веде відлік своєї історії. Найбільш поширена версія про походження назви міс­та – від річки Ворожба. В архівному документі ХVIIІ ст. про це є такий запис: «Ворожба с левой сторони Вира и по обе сто­роны речек Дуб­равки и Ворожбы и близ большой Путивлевой дороги…»

Про сліди більш ранньої появи людей у прадавні часи на території сучасної Ворожби свідчать археологічні пам’ятки, виявлені дослід­ни­ками на околицях міста та занесені до Державного реєстру па­м’яток археології Сумської області. Зокрема, на північній околиці міста археологи відшукали прадавнє багатошарове посе­лен­ня, яке займає мис та похилий схил правого берега р. Вир. На цьому істо­­рич­ному місці дослідники знайшли археологічні артефакти – зраз­ки кераміки бондарихинської культури епохи бронзи та часів Київ­ської Русі. Це свідчить про те, що перші паростки цивілізації по­­ча­ли з’являтися в наших місцях ще в ті часи.

У період формування Київської Русі на території сучасної Сумщи­ни було засновано чимало поселень або протоміст, які ставали тор­­гівельно-ремісничими центрами або мали військово-оборонне зна­­чен­ня. У лі­тописах протоміста Сумщини згадуються вже в X–XII ст., і хоча ві­домості про Ворожбу там не зустрічаються, знайдені архео­логічні пам’ятки свідчать, що ця доба також залишила певний від­биток в історії нашого краю.

Формування Ворожби як населеного пункту тісно пов’язане з історією заснування Білопілля: майже одночасно тут були зведені фортечні укріплення. Будівництво цих фортець мало на меті поси­лити оборону шляху, який з’єднував Суми з Путивлем.

У 1681 році жителі Ворожби були записані до Білопільської сотні Сумського козацького полку. У цей час тут проживало 450 осіб. Основним їхнім заняттям було землеробство, скотарство та різноманітні промисли.

За переписом 1732 року населення Ворожбянської слободи, куди були включені села Климівка і Проруб, складало 896 осіб, у тому числі старшин і козаків – 223, підпомічників – 436. У слободі були церква та школа, в якій навчалися 23 учні, викладанням займалися два вчителя.

Після ліквідації пол­кового устрою Слобідської України основну масу населення слободи перетворили на військових обивателів.

З 1765 по 1780 роки Ворожба – військова слобода Білопільського комісарства.

У 1773 році з 2416 жителів Ворожби військових обивателів налічувалося 2252 особи, що становило 93,2% населення сло­бо­ди.

Після 1783 року, коли Ворожба стала державною слободою, вій­ськових обивателів перевели в розряд державних селян. На них було поширено реформи 60–80-х рр. XVIII ст. щодо державних селян.

У 1812 році у Ворожбі відкрили парафіяльне училище, в якому навчалося до 30 учнів.

З 1835 року Ворожба – волосний центр Сумського повіту Хар­ківської губернії. Тут були: поштова станція, постоялий двір, па­ра­­фіяльна школа; торгували три лавки. Чисельність населення у 1850 році становила 3553 особи, в тому числі: чоловіків – 1714, жінок – 1839; у Климівці – 2956 осіб, в тому числі: чоловіків – 1442, жінок – 1514.

У 1846 році було відкрито приходське казенно-селянське учи­лище. При училищі працював один наставник. У 1856 році тут навчалось 33 учні, з них 31 – із казенних селян, 2 – з духовного стану.

 У 1867 році через Ворожбу пролягла колія Курсько-Київської залізниці, яка вплинула на подальший розвиток слободи.

З доповіді царю Олександру II міністра шля­­­хів сполучення гене­рал-лейтенанта П.П. Мельникова: «21-го минувшего ноября я имел счастье довести до Высочайшего Вашего Императорского Величества об открытии 20 ноября 1868 года первого участка Курско-Киевской железной дороги, именно от Курска до станции Ворожба на 165 верстах. Ныне открыт и 2-й участок упомянутой дороги от Ворожбы до Броваров на протижении 285 верст. Так что регулярное движение может производиться по всей Курско-Киевской линии, кроме последних 18,5 верст от Броваров до Киева».

Поступово Ворожба стала головною вузловою станцією між Кур­ськом та Києвом. Звідси йшли колії в напрямку Києва, Курська, Харкова, Середино-Буди. Тут будуються майстерні для ремонту па­ро­­возів, вагонів та іншого залізничного господарства.

У 1870 році був зданий в експлуатацію дерев’яний вокзал, який став для Ворожби одним із головних символів міста.

Станція потребувала робітників, а тому населення Ворожби швид­ко збільшувалося. Згідно з даними за 1890 рік, у слободі налічу­валося 611 дворів, в яких проживало 3812 осіб, а вже до 1900 ро­ку – 4,5 тис. жителів. На той час у місті працювали сільське по­­чаткове учи­лище, поштова станція, постоялий двір, богадільня, лавки, По­кровська церква, базар. У 1895 році була збудована зем­­­ська школа. У слободі Климівка діяли також земська школа, збудована у 1903 році, Успенська церква, збудована у 1868 році, лавка. На станції діяли залізничне училище, школа, теле­граф, лавки.

У 1885 році за проектом німецького архітектора Юргенца бу­ло роз­почато зведення нового залізничного вокзалу. На ро­боти, пов’я­зані з його будівництвом, було виділено 99620 рублів. Влітку 1888 року новий вокзал станції Ворожба урочисто відкрили і освятили.

Будівля вокзалу на той час була дуже прогресивною. З проекту видно, що його автор, архітектор Юргенц, намагався створити спо­руду з перспективою на майбутнє, щоб не тільки тодішнім, а й прийдешнім поколінням було тут зручно і комфортно. Цей чудо­вий архітектурний витвір у реконструйованому вигляді і зараз є окра­­­сою міста й посідає одне з провідних місць серед вокзалів України.

Станція Ворожба у 1899 році одержувала близько 55 мільйонів пу­дів різних вантажів протягом року (сіль, кам’яне вугілля, хліб), а відправляла більше 25 мільйонів пудів (одних тільки дерев’яних будівельних конструкцій було відправлено понад 12 млн пудів).

Інтенсивне залізничне будівництво призвело до значних змін залізничного вузла Ворожба: навколо станції зростало залізничне селище, значно збільшились обсяги пасажирських перевезень.

На початку ХХ століття у Ворожбянській волості проживало близько 8,6 тис. осіб. Волость складалася зі слобод Ворожби та Кли­мівки, пристанційного селища і близько двох десятків хуторів.

На такому рівні соціально-економічного розвитку Ворожба зу­стріла буремні часи революції, громадянської війни та початок радянської доби в історії.

У 1923 році поселення біля станції Ворожба відносять до категорії селищ міського типу. У цьому ж році Ворожбянську, Бі­ло­пільську й Прорубську волості об’єднують і створюють район із центром у Білопіллі. 

У 1925 році у Ворожбі працювало два фельдшерських пункти з чотирма медпрацівниками (один із них – лікар), семирічна й по­чаткова школи, де викладали 20 вчителів та навчалися 704 уч­ні. Також діяли дві бібліотеки, хата-читальня, клуб, працюва­­ли підприємства – цегельний завод, споживче, бурякове, сільськогосподарське, кредитне та машинно-тракторне товариства. У Климівці функціонували сільрада, школа, клуб, бібліотека. На базі з накопичення держрезервів було добудовано контору, склади, водогін, під’їзні колії.

У цей час залізничний вузол починає працювати на повну по­туж­ність. Протягом 1925–1926 років на станцію прибуло 18,4 тис.т ван­тажів, а відправлено 41,1 тис.т.

До 1925 року було відновлено довоєнні посівні площі. У 1929 році у Ворожбі налічувалось 719 господарств, 3493 посільських жителів та 1414 залізничників. На початку 1930 року тут створюються сільгоспартілі.

У 1930-х ро­ках розпочинається інтенсивний розвиток стан­ції Во­рож­ба, яка згодом набула загальносоюзного значення. Було розпочато бу­дів­ництво двох залізничних парків, збільшено про­тяж­ність колій, рекон­струйовано паровозне депо. Також було здано в експлуатацію ваго­норемонтний пункт, впроваджено централіза­­цію стрілок і сигналів, збіль­шено потужність електростанції. Вве­дено в експлуатацію заліз­ничну лінію від Ворожби до Хутора-Ми­хай­лівського.

У 1931 році станція Ворожба стала центром Ворожбянського експлуатаційного відділення Московсько-Київської залізниці.

Протягом 1934–1938 років були продовжені роботи з розвитку заліз­ничного вузла – розширився північний парк станції, з’явилися нові вулиці.

У 1936 році було розпочато інтенсивне будівництво Хлібної бази № 127, розрахованої на одночасне зберігання 110 тис. т зерна.

Поруч із ділянкою хлібної бази було виділене місце для будівни­ц­тва птахокомбінату, де споруджена лінія первинної обробки м’яса.

У той час у місті були збудовані одно- та двоповерхові будинки для залізничників, вузлова лікарня та збільшена кількість уста­нов та відділень державних органів. У Ворожбі розміщено Управ­ління відділення залізниці, приміщення для якого розташували на дру­гому поверсі залізничного вокзалу. Поруч із вокзалом зна­хо­дився будинок телеграфу, працювали відділення міліції, держ­безпеки та прокуратури.

У залізничному селищі були збудовані нові магазини, дві гро­мад­ські їдальні, працювала електростанція, проводилася електрифікація та радіофікація, працювали поліклініка та дві лікарні, два пологові будинки по 25 ліжок кожний, аптека, санітарна дільниця. Медичну допомогу надавали чотири лікарі і 20 осіб середнього медперсоналу, працювали два дитячих садки, у двох середніх та двох семирічних школах навчалися близько двох тисяч учнів. Відкрито клуб заліз­ничників, клуб колгоспу ім. Петровського, літній кінотеатр, клуб у с. Климівка, бібліотеки. З 1937 року почала виходити газета Во­рожбянського відділку залізниці «Большевистский путь».

Мирна праця жителів Ворожби була перервана 22 червня 1941 ро­ку нападом німецько-фашистських загарбників. Вже через мі­сяць промислові підприємства в умовах постійних бомбардувань німецькими літаками почали евакуацію. На схід було вивезене об­лад­нання хлібної бази, вагонного та паровозного депо, інших дріб­­ніших підприємств і установ Ворожби. У вересні німецькі літаки часто бомбили Ворожбу. Під час одного з таких бомбардувань Кур­ського залізничного мосту в Климівці ворожий літак був збитий. Вже у вересні 1941 року на підступах до Ворожби почалися жорс­токі бої. Німецькі війська намагалися скоріше захопити важ­ливий стратегічний пункт. Особливо тяжкі випробування тут ви­пали на долю батальйону, сформованого із командирів та кур­сантів Сум­ського артилерійського училища. Під натиском перева­жаючих сил противника радянські війська змушені були 7 жовтня 1941 ро­ку залишити Ворожбу.

Війна принесла місту руїни, загибель людей та вщент розорений залізничний вузол. Із 1346 ворожбян, які воювали на фронтах Дру­гої світової війни, 598 віддали життя, захищаючи Батьківщи­ну. Майже дві тисячі осіб військовополонених та цивільного насе­лен­ня поховано у братських могилах міста. І тільки 3 вересня 1943 року наступило довгоочікуване визволення.

З перших днів після звільнення спеціальні військові частини і жителі Ворожби були залучені на роботи з відновлення руху по залізниці. Незважаючи на часті бомбардування, вже 10 вересня перші військові ешелони пішли через Ворожбу. До кінця вересня станція прийняла 791 та відправила 739 поїздів, а в грудні цього ж 1943 року вже прийняла 1580 і відправила 1530 поїздів.

Відновили роботу підприємство «Заготзерно», локомотивне та вагонне депо, мобілізаційна база №25.

За успішне виконання планових завдань з перевезення та ре­монту паровозів у листопаді і грудні 1943 року колективу вузла двічі було присуджено Перехідний Червоний прапор Державного Комітету Оборони. На кінець 1944 року на вузлі працювало вже 2,5 тис. осіб.

Відновили роботу поліклініка, лікарні, школи, клуби. Була на­лагод­жена робота сільгосппідприємств. У 1946 році почала діяти ново­збудована водонапірна башта залізниці, запрацювала електро­станція. У 1947 році було прийняте рішення про розміщення теле­графу та лінійно-апаратного вузла.

У 1948 році введено в дію новозбудовану двоповерхову залізничну школу №33, почав функціонувати дитячий будинок (си­ротинець) при церк­ві, запрацював цегельний завод, відновив роботу птахо­комбінат та Хліб­на база №127.

У 1950 році Ворожбянські колгоспи ім. Петровського та ім. Ле­ніна об’єднують в один із назвою ім. Леніна і закріплюють за ним 2000 га сільгоспугідь, з них – 1600 га орної землі.    

З 1954 по 1958 роки у Ворожбі було відкрито кілька новозбудо­ваних об’єктів соціального призначення: школа №50 (№3), клуб за­ліз­ничників, клуб ім. Т.Г. Шевченка. Налагодили випуск продукції цегель­ний завод та птахокомбінат. Були прокладені нові вулиці, у місті за­мість народних назв вулиць з’явилися їх офіційні назви.

У 1959 році Ворожба одержала статус міста районного підпоряд­кування. Населений пункт був повністю електри­фі­кований, працю­вало 27 торгових точок, продовжено роботи з про­кла­дання водопро­відних та каналізаційних мереж. У місті було ви­саджено ба­гато дерев, створено сквери та алеї. Головне підприємство – стан­ція Во­рожба – внаслідок реорганізації заліз­нич­ного транс­пор­ту бу­ло  під­порядковано Конотопському відділку Південно-Західної за­ліз­ниці.

З 1963 року на залізниці з’явилися тепловози, поступово йшла робота заміни ними паровозів.

Протягом 1970-х років була продовжена реконструкція ва­гон­ного депо, ковбасного цеху м’ясокомбінату, збудована і здана в екс­­плуа­­тацію друга частина другого елеватора на Хлібній базі №82, відкрито професійну пожежну частину №32.

У 1973 році житловий фонд Ворожби становив 18700 кв.м,  збу­до­­ва­но 33 індивідуальні будинки. Довжина міського водогону стано­вила 4,5 км, торгівельна мережа Ворожбянського міського спо­жив­­­чо­­го товариства та торгівельні об’єкти залізниці налічу­вали 62 ма­­га­зини. У місті діяли шість побутових майстерень, залізнична лі­карня, по­ліклініка. У трьох середніх, восьмирічній та музичній шко­лах пра­цювали 160 вчителів, навчалося близько двох тисяч учнів. 

У 1981–1985 роках проведено реконструкцію залізничного вуз­ла, подовжено залізничні колії в парках, збільшена їхня кількість. Зданий в експлуатацію новозбудований триповерховий Будинок зв’язку залізниці, введено в дію нову АТС на 500 номерів на за­лізниці, а у 1987 році – міську АТС на 500 номерів.

З квітня 1988 року в приміщенні колишньої школи № 2 почала працювати філія Путивльського заводу радіодеталей. На початок 1989 року кількість робітників підприємства перевищила 90 осіб.

У 1989 році в радгоспі «Білопільський», що працював на тери­торії, підпорядкованій міськраді, було зайнято 390 працівників. Гос­подарство спеціалізувалося на птахівництві, мало свою птахофаб­рику, де утри­­­мувалося близько 20000 племінних курей і вироблялися яйця бройлерів. Також радгосп займався вирощуванням зерна, бу­ряків та іншої сільгосппродукції, виробництвом молока і м’яса. Розвивалася і соціальна сфера: по провулку Свердлова було збудовано містечко з дво- та триповерхових будинків і дит­садок для дітей пра­цівників радгоспу.

Відповідно до перепису населення 1989 року у Ворожбі про­живало 8,2 тис. осіб.

У 1993 році в місті було створено митний пост «Ворожба» Сум­ської митниці, де працювали 28 осіб. Пост забезпечував здійснення митного контролю вантажів, вантажних та пасажирських потягів, які перетинали митний кордон України на станціях Ворожба та Волфіно Південно-Західної залізниці.

У 1994–1995 роках у місті було прокладено 6 км доріг, пра­цювали три школи, чотири дитсадки.

У 1997 році почалася газифікація південної частини міста, і в цьому ж році було газифіковано перші 140 квартир. Відновлено роботу хлібозаводу, разом з тим поступово зупинилися цегельний завод та філія радіозаводу.

З 2003 року продовжено роботу з газифікації міста. У 2006 ро­­ці вирішено питання переходу газопроводу через залізничні колії станції Ворожба, і до кінця 2007 року повністю завершена гази­фікація північної частини міста.

У 2009–2010 роках проведені роботи з електрифікації ділянки колії Ворожба–Конотоп протяжністю 75 км. Реконструйовано бу­­дів­лі вокзального комплексу станції Ворожба. Цей знаковий мо­мент в історії головного символу міста можна вважати початком но­вої сторінки в історії самої Ворожби – прадавньої та сучасної вод­ночас, із багатовіковим корінням і розумінням своїх майбутніх перспектив.


 

Ворожба сьогодні

Сучасну Ворожбу без перебільшення можна назвати містом за­ліз­ничників: з 23 працюючих установ та організацій половину скла­дають підрозділи залізничного транспорту. Щорічно, в першу суботу серпня, традиційно разом із Днем міста, ними відзначається свято профспілок залізничників. Для ворожбян – це знакова подія, це професійне свято багатьох поколінь.

У ході урочистих свят­кувань вшановуються найкращі працівники підприємств, прово­дять­ся ма­сові культурні та спортивні заходи.

Загалом на території міста проживає майже 7 тис. осіб. На під­приємствах, в організаціях та установах працюють близько 1,5 тис. осіб.

Незважаючи на всі проблеми, міська рада та виконавчий комі­тет вживають заходів задля збереження потенціалу міста та вирі­шення питань його життєзабезпечення.

Провідними підприємствами на території міста є ТОВ «Ворожба» (м’ясокомбінат),  філія «Хлібна база» ДП  «Охтирський КХП», ТОВ «Ворожбянський КХП» та 11 структурних підрозділів залізничного транспорту.

Сфера торгівлі та побутового обслуговування, малий бізнес по­­­пов­­нюють бюджет міста, сприяючи при цьому задоволенню по­всяк­денних потреб населення. У місті функціонують 30 під­­приємств торгівлі, побутового обслуговування та рес­то­ранного гос­подарства. У ма­лому бізнесі зайнято 50 фізичних осіб-під­приєм­ців.

У трьох загальноосвітніх школах та двох дошкільних на­вчальних закладах навчається та виховується понад 600 дітей. Куль­турні, соціальні та інші послуги населенню Ворожби надають три бібліотеки, філія Будинку науки та техніки залізничників, амбулаторія загальної прак­тики сімейної медицини, пункт екстреної  медичної допомоги,  4 аптеки, поштове відділення, відді­лен­ня «Ощадбанку».

Міська влада наразі зосереджена на вирішенні проблем житлово-комунального господарства. Протягом останніх років за кошти міської ради та додатково залучені кошти виконано значний обсяг робіт з реконструкції вуличного освітлення, ремонту та покращенню матеріально-технічного стану водопровідно-каналізаційного господарства, розпочато ремонт доріг з твердим покриттям.

З метою вдосконалення системи управління житловим фондом створено 38 об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) та передано їм на баланс 50 житлових будинків, що надало змогу власникам квартир ефективно використовувати кошти на ре­монт і утримання житла.

Відбуваються по­зитив­ні зміни у соціальній сфері. Так, для зміцнення матеріальної бази ди­тячих садочків протягом останніх років було придбано велику кількість обладнання та устаткування: ігрові майданчики, пральні машини, електричні бойле­ри, електричні плити, медичне обладнання, дитячі іграшки, по­суд; також проведено цілу низку робіт з капітального ремонту і ре­конструкції приміщень дошкільних навчальних закладів.

Значна увага приділяється проведенню культурно-масових та спортивних заходів на території міста. У святкових заходах беруть участь навчальні заклади, тру­дові колективи та жителі Ворожби, концертна програма проводить­ся силами місцевої художньої самодіяльності.

Народні традиції та ремесла знаходять своє місце у сучасній культурі Ворожби. Далеко за межами міста відомий наш зем­ляк, майстер-художник Валентин Григорович Великодний. Його витон­­чені роботи з дерева у техніці різьблення вражають своєю не­повторністю та художньою досконалістю виконання.

Збереженню історичної пам’яті та патріотичному вихованню наступних поколінь у місті приділяється велика увага. Особливу пошану ворожбяни висловлюють ветеранам Другої світової війни: щорічно протягом багатьох років 9 травня відбувається вша­нування ветеранів, проводиться мітинг-реквієм із покладанням кві­тів до пам’ятника загиблим воїнам.

Щороку в кінці листопада ворожбяни вшановують пам’ять зем­ляків, загиблих під час Голодомору 1932–1933 років. Біля колиш­нього міського цвинтаря, де поховані померлі від голоду, вста­нов­лений пам’ятний знак, що символізує скорботу за невин­ними жертвами того жорстокого часу.

Особливо урочисто в нашому місті відзначаються державні свя­та: День Конституції та День Незалежності України. У ці дні від­бувається покладання квітів до місць вшанування пам’яті за­гиб­лих у Другій світовій війні  та до пам’ятника Т.Г. Шев­ченку.

Любов до своєї землі живе в душах і серцях наших людей, і коли ворог посягнув на цілісність держави, ворожбяни у складі Збройних Сил України відправилися на Схід боронити нашу незалежність. На сьогоднішній день понад 60 наших земляків було мобілізовано до зони АТО. Багато мешканців міста підтримали волонтерський рух, збирали кошти для забезпечення наших хлопців на Сході теплими речами, продуктами харчування, бронежилетами і всім найнеобхіднішим. Особлива подяка трудовим колективам та при­­ватним підприємцям Ворожби, які допомагали волонтерам вирі­шувати багато нагальних питань.

Сьогодення Ворожби – це свідчення того, що за роки своєї славної історії місто зберегло дух і традиції своїх предків, пам’ять про своє коріння і здобутки поколінь. Ворожба живе, із впевненістю дивиться у майбутнє і залишається гідною окрасою Сумщини – так було протягом століть, і так буде надалі.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь